Sensorama Blog

Першою експозицією, що сколихнула музейний світ незалежного Києва, стала «Виставка динозаврів». Дуже круто співпало, як раз на екрани вийшов культовий «Парк Юрського періоду», а тут заходиш до музею й одразу бачиш тиранозавра, що рухає масивними щелепами. То був крутий емоційний досвід, і про такий музей хотілось розповісти одноліткам.

Але коли фантастика починається на виході з дому, важко здивувати відвідувача музею грузними механічними скелетами, вкритими шаром силікону. Бо тут — дрон, там — гіроскутер, позаду стоїть Тесла сусіда — теперішнє стало цікавіше за минуле, і це нормально.

А от музеї майже не змінились: вони такі ж гостинні, такі ж величні, але не такі дивуючі. Чому? Бо ми змінились і хочемо більшого. Навіть із банального читання віршів треба влаштувати шоу, бо інакше глядачеві не догодити. Ми інші, ми їмо хліб, але вже безглютеновий. То й видовища нам потрібні сучасні та грандіозні. Нам потрібна дія, за якою можливо стежити. Ми хочемо «ВАУ». Як осучаснити музеї з мінімальними затратами ресурсів?

Віртуальна реальність дає змогу повністю змоделювати цифровий простір, а доповнена реальність – додавати до реального світу необхідні віртуальні конструкти. І як було б цікаво, коли у історичному музеї «оживали б» козаки або лицарі у блискучих обладунках. І замість однієї існуючої діорами, з’явилося три, п’ять або десять 3D-інсталяцій.

Лише навівши екран смартфону на експонат, перед очима вже розгортається історія. Ми бачимо не сумні заржавілі обладунки, а статного богатиря, що дивиться на Схід, очікуючи навалу орди.

Аби краще зрозуміти можливості розвитку музейної справи за допомогою технології змішаних реальностей, давайте розглянемо закордонні приклади.

У Європі музейна справа не тільки про демонстрацію експонатів та класичні екскурсії. Наприклад, музей історії польських євреїв у Варшаві. Цю футуристичну будівлю звели у 2013 році. Всередині на відвідувачів чекає приголомшлива мультимедійна виставка з великою кількістю віртуальних експонатів. До кожної історичної епохи - індивідуальний музичний супровід, на стінах встановлено анімаційні екрани. Навіть є зала, що являє детальну реконструкцію центрального ринку. А ще — коридор, стилізований під вулицю XIX ст, з бруківкою й трамвайною колією.

Музей сучасного мистецтва у Стокгольмі володіє найкращою в Європі добіркою робіт Пабло Пікассо, Сальвадора Далі, Роберта Раушенберга та Ірвіна Пенна. В архіві зберігаються десятки тисяч картин, скульптур та інсталяцій. Але розглядаючи мистецтво джерелом знань про себе і світ, Стокгольмський музей швидше виступає відкритим простором для громадських зустрічей, концертів та кінопоказів.

У польському Лодзі знаходиться один з найстаріших музеїв світу — Музей сучасного мистецтва. Крім арт-майданчика, тут активно працює науково-дослідний. Тут постійно організовують публічні дискусії, кінопокази, лекторії та наукові конференції.

З кожним роком ми все більше чуємо про зміни в українських музеях, бачимо їх бажання вчитись та створювати неповторну атмосферу. Вони ще дуже обережно, але вже починають застосовувати новітні технології й методи, роблячи обережні, але впевнені кроки вперед.

«Старий — не означає нудний» — з таким слоганом Національний художній музей України представив ребрендинг, що був розроблений креативниками з Banda.agency

Для багатьох киян будівля цегляно-кавового кольору віяла чимось архаїчним. Так, велична споруда викликала інтерес, але разом із тим й острах увійти в циклопічну браму. Бо попередній дизайн був, скажемо так, «нот соу френдлі». Бандити це питання вирішили, створивши цікаву для сучасника картинку, що спонукає той страх подолати й зайти, та поринути у світ арту. Тепер НАМУ — простір, в якому радо зустрічають кожного відвідувача. А таке просте рішення, як переклад назви на англійську, допомогло привернути увагу сотні туристів.

Серед українських музеїв є й такі, що руйнують буденність за допомогою мобільних додатків. Найвідомішим став «Muzarium» — стартап, що перетворює екскурсію на квест. Одеський Музей ім. Блещунова першим ввів застосунок до екскурсійної програми. Гості на вході завантажують QR-код, отримують мапу квесту і, знайомлячись з експозицією, виконують завдання, за що отримують бали і символічний подарунок. А у київському музеї Булгакова можна послухати на смартфоні аудіо-розповідь про деякі кімнати будинку, що дозволяє бути ніби й на екскурсії, але без екскурсовода.

Наукові працівники відіграють формуючу роль під час наших візитів до музеїв та галерей. Саме від них залежать якість вражень й корисність проведеного часу. Тож більше ніхто не підкаже, як зробити, щоб відвідувачі на виході казали «ВАУ»!

Ми вирішили, що влучно поєднати експертність та прагнення культурологів із знаннями науковців сучасності: програмних розробників та дизайнерів. Ми — це «Sensorama Academy», освітня платформа, що створює проекти з імерсивними технологіями одразу для чотирьох – Національного художнього музею України;

— Національного художнього музею України;

— Відкритого архіву українського медіа-арту;

— Національного музею «Чорнобиль»;

— Національного музею України у Другій світовій війні.

Подібна співпраця відчиняє нові можливості, допомагає зрозуміти й нарешті прийняти інновації, перетворити складне на просте. Головна мета - отримати сучасні простори для розвитку особистості, зробити музеї центрами культурного життя держави.

Відкритість та бажання змін — те, що рухає музейну справу України вперед.